Від дизайнерських вишиванок до бізнесу, який підтримує ЗСУ: як випускники профтеху працюють під час війни та задля відновлення України

Україна продовжує шлях до євроінтеграції, зокрема у системі профтехосвіти, реформа якої триває попри повномасштабну війну. Зміни у професійній освіті відбуваються не лише на рівні законодавства, а й в освітніх програмах та сприйнятті профтеху загалом. А його випускники вже нині прикладають руку до відбудови України.

Сімейна традиція: вибір професії

Історія Марії Косенко – приклад того, як професійно-технічна освіта стає відправною точкою для кар’єри в бізнесі.

«У нашій родині шила бабуся. Вона тішила онуків обновками й говорила: “Якщо умієш шити, – ніколи не залишишся голодним”. У кращі часи люди шиють унікальне вбрання, у складніші – ремонтують одяг, щоб він служив довше. Тож цим ремеслом завжди можна заробити на життя», – згадує бабусину науку Марія.

Після дев’ятого класу вона вступила до Київського вищого професійного училища технологій та дизайну одягу на спеціальність «Швейні вироби». Роки навчання згадує з теплотою: саме тут опанувала найважливіші навички професії та здобула потужну базу знань.

«Профтехосвіта дає змогу подорослішати трохи швидше. Ставши студентом профтеху, ти перестаєш бути школярем, який каже: “Я не знаю, ким буду, коли виросту”. Ти вже визначився, отже, маєш докладати зусиль. Викладачі постійно наголошували: “Ви вже не діти!”, це мотивувало поводитися відповідно. Вимоги, звісно, були не такі серйозні, як до дорослих, але й не панькались із нами, як з маленькими», – зауважує Марія Косенко.

Не останнім фактором у виборі професії було прагнення, на той час ще школярки, до економічної незалежності.

«Ти навчаєшся, здобуваєш професію та отримуєш стипендію. Якщо навчаєшся добре – маєш підвищену стипендію. Багато хто починав працювати й заробляти ще на першому курсі. Крім того, ми мали виробничу практику на підприємствах. Я вивчала технологію машинної вишивки, що дало поштовх до подальшого розвитку. У межах обміну досвідом ми також відвідували профтех у Польщі та фабрику килимових виробів», – згадує Марія роки навчання.

Профтех дає змогу розпочати навчання з чистого аркуша, без упереджень щодо твоїх умінь чи перспектив. Це підвищує самооцінку, відкриває «друге дихання» й дає змогу колишнім школярам проявити себе на всі 100%.

Профтех – шлях до вишу

Після закінчення третього курсу училища з червоним дипломом Марія продовжила освіту в Київському національному університеті технологій та дизайну за спеціальністю «Дизайнер одягу», куди її та ще двох однокурсниць зарахували поза конкурсом. До уваги брали не тільки успіхи в навчанні, а й активність, участь у конкурсах та громадському житті училища.

Нині в Київському вищому професійному училищі технологій та дизайну одягу працює сучасний освітній простір Smart-фабрика – система новітнього обладнання для автоматизованого проєктування, моделювання та виготовлення одягу на сучасному обладнанні. У закладі діє дуальна форма освіти: студенти можуть навчатися ремесла на 16 підприємствах, налагоджена співпраця з роботодавцями.

Дуальна освіта передбачає 70% практики на підприємстві та 30% теорії в навчальному закладі. Таким чином студенти не тільки можуть випробувати знання на практиці, але й навчатися в умовах виробництва.

Бізнес, який підтримує економіку України під час повномасштабного вторгнення та відбудови

До повномасштабної війни Марія працювала за фахом. Була технологом-конструктором у дизайн-студії «Тема», виконавчою директоркою в компанії «VarenykyFashion», що спеціалізується на пошитті сучасного одягу з етномотивами, директоркою у Sternat – бренді одягу в етностилі, що поєднує сучасні тренди з традиціями народної вишивки.

Крім того, майстриня спеціалізується на історичній реконструкції одягу, вишитих сукнях з етномотивами.

Уміння Марії стали у пригоді її чоловіку Олексію Косенку, який є президентом київської федерації «Спас». Для його учнів Марія створила унікальний тренувальний однострій, що поєднав український традиційний крій та сучасний функціонал одягу для спортсменів. Для чоловіка ж пошила справжній козацький жупан.

З початком повномасштабного вторгнення Олексій приєднався до тероборони Києва, а Марія вирішила підтримати його за допомогою своїх професійних навичок.

«Першим нашим виробом стали так звані «кошики для котиків». Весною 2022-го бійцям катастрофічно бракувало тактичних рюкзаків. Тоді їх не можливо було дістати. Старих армійських у продажу було мало, а пошиття нових у промислових масштабах ще не запустили. Я пошила перший рюкзак для свого чоловіка, максимально раціоналізувала модель, зробила її практичною. Усі, хто бачив цей «кошик», захотіли мати такі ж», – згадує Марія Косенко.

Кількість замовлень від бійців зростала, то Марія зібрала довкола себе толоку швачок-волонтерок. Багато її знайомих втратили роботу: хтось раніше шив сукні, які в нових реаліях стали непотрібні, а когось війна застала в декретній відпустці. Так, швачки зголосилися допомагати ЗСУ.

Тканину й усе необхідне спочатку діставали волонтери, які замовляли вироби для підопічних.

«Ми розробили лекала, описи виготовлення та схеми деталей крою, їхнє розмічення, описи необхідних матеріалів для виготовлення. Усі матеріали розробки були у вільному доступі», – розповідає Марія.

Уже за кілька місяців стало зрозуміло: з огляду на кількість запитів, проєкт Марії не може існувати лише на ентузіазмі. Виробництву потрібні матеріали, а працівниці мають отримувати зарплатню, унормований час роботи та змогу сплачувати рахунки.

Так Марія започаткувала свій бізнес. Нині в арсеналі її компанії – рюкзаки для різного спорядження, транспортні сумки-рюкзаки, планшетники, муфти для планшетів, які використовують оператори дронів, індивідуальні евакуаційні стропи, захист снайперської оптики та інше тактичне приладдя.

Марія Косенко займається організацією виробництва, пошуком матеріалів, відстеженням попиту на продукцію, удосконаленнями. Вона каже, що виконавців, які вміють працювати якісно, завжди потрібно більше, ніж керівників.

«Для швачки важлива професійна освіта. Вона дає сильну базу знань та дисциплінує. У хорошому профтесі навчають основ професії: цього достатньо, щоб отримати розряд і працювати на виробництві. Та справжній фахівець не зупиняється – він шукає, де й у кого можна навчитися нового, адже наша професія багатогранна. Швачки, з якими я працюю, ніколи раніше не шили військового спорядження, але швидко навчились, адже вміють мислити творчо й виконувати роботу якісно. Це наша ділова і професійна репутація, яку ми цінуємо», – зауважує Марія.

Малий та середній бізнес – основа економіки, на якій тримається наша країна під час повномасштабної війни. За ним стоять такі люди, як Марія Косенко: з професійною освітою, практичними знаннями, досвідом та ентузіазмом наблизити нашу перемогу.

Партнерська публікація

Наталка Шаманова

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Зміст цієї публікації є відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.